Жити вічним неспокоєм…
/Мистецький вернісаж за творчістю
Володимира Слєпцова/
/Вступне
слово Л. М.Дембіцької/
Квітень нам душу наповнює проростом,
В груди
влітає і спать не дає.
З гаю
назустріч біжить уже пролісок,
В мрії
зозуля летить і кує.
Весна… Час засівати зерна, щоб проросли
цілющим зелом, повним колосом. Час, коли навколо все оживає і відроджується.
Час для високих, чистих злетів, час для мрій, для зустрічей.
Сьогодні наш мистецький вернісаж познайомить
із творчістю людини надзвичайного таланту: поета - пісняра, публіциста,
хлібороба - людини, що звикла «жити вічним неспокоєм».
Тож починаймо знайомство:
Володимир Анатолійович Слєпцов!
- Член Національної спілки журналістів України.
- Член Національної
спілки літераторів України.
- Лауреат премії імені Наталії
Забіли журналу «Малятко».
- Лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Панаса
Мирного.
- Лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Василя
Симоненка.
- Лауреат Всеукраїнської
премії імені Дмитра Луценка «Осіннє золото».
- Засновник обласного свята пісні «Дзвонкова криниця»
.
- Триразовий лауреат
Всеукраїнського конкурсу «Майстер».
- Біографія
письменника /презентація/.
- « Я
Україною і дихаю, й живу» - назва однієї із збірок, до якої увійшли вірші
Слєпцова. Ці слова поет підтверджує творами, власною життєвою позицією.
-«Де небеса сміються сині-сині» /вірш у малюнках , Содомора В./
Край - колиска віків
У вишневому літі
Заблукала весна…
Ти – найкраща у світі,
Україно ясна!
Зацвіла серед віття
Зачарована мить…
Найсиніша у світі
України блакить!
Найжовтіша
пшениця-
Повнозерням на стяг…
Де калина, криниця-
Моя доля уся!
Україна пісенна-
То колиска віків.
Хай лунає натхненно
Й над Полтавою спів!
-
Пісню «Радісна земля» виконує Кальник Людмила.
- Такою радісною була наша земля донедавна. А
зараз триває страшна , жорстока війна під назвою АТО.
Ховали солдата…
Стояли згорьовані батько і мати:
Чому ти живим повернутись не зміг?
Сьогодні в селі поховали солдата,
Який на Донбасі геройськи поліг.
І плакало небо…Та що тут казати -
Птахи перервали
одвічний політ!
Сьогодні в селі поховали солдата,
Якому від роду було двадцять літ.
Щоб луснуть усім вам, вражини закляті,
Які розв’язали ганебну війну!
Сьогодні в селі поховали солдата,
І царство небесне… І слава йому!
Я вірю: ви сядете скоро за грати –
Прорветься крізь стогін наш праведний гнів…
Сьогодні в селі поховали солдата…
О, Боже, не дай ще ховати синів!
А там, на Донбасі, шаліють гармати,
І смерть не питає гладеньких доріг..
Сьогодні в селі поховали солдата,
Який за Свободу геройськи поліг…
Для воїнів АТО
А в мікроавтобусі – бронежилети,
Матраци, намети, вода у баклагах…
І ящики он, в яких сало , котлети…
Попереду ж – вирви, дорога в зигзагах…
Ми їдем в АТО, веземо подарунки-
Усе, що полтавці гуртом назбирали…
Не влізли хіба що в салон поцілунки
Від рідних, коханих , а так- все поклали.
Донеччина нас зустрічає хлібами,
Які осипаються прямо на поле.
Сюди б хліборобів … Та там, за садами,
Причаїлась смерть з віроломством і болем.
Минули блокпост. «Передок» уже видно…
Вже он з бліндажа вибігають хлоп’ята…
«Ви хліб привезли? Сухарі так набридли…
Зате в нас консервів і цукру багато…»
Розмова про будні: обстрілюють часто,
і «гради» п’ять хат позавчора спалили…
«Ви там помізкуйте… Щоб жити всім краще…
а найманців ми
зведемо у могилу…»
Прощаємось тихо, щоб знову зустрітись.
Біжить асфальтівка, вся танками зрита…
А он, на узбочині граються діти,
Немовби немає війни і бандитів…
-За
плідну працю у напрямку підтримки збройних сил України Володимир Слєпцов нагороджений медаллю.
- Він
один із перших , які не розгубилися у той переломний для всієї країни момент, а
швидко відреагували і почали діяти, допомагати всім необхідним.
- Дивлячись
на невеличку символічну медаль, письменник-волонтер промовив дуже важливі
слова: «Нехай скоріше настане той час, коли ми допомагатимемо на потреби дітей,
розвитку спорту, медицини, але ніколи - на
потреби війни…».
- Поет
свято вірить у перемогу рідного народу, адже непереможним є той народ, який має
славне минуле.
Козаки
Повернулися з походу
Вкриті славою полки-
Плоть великого народу,
Українські козаки.
Зачекались рідні води,
Знудьгувались гопаки…
Шана вам , сини народу,
Українські козаки!
Їм немає переводу,
Їхня доблесть – на
віки!
Сини славного народу,
Українські козаки.
А захочуть бусурмани
Воду пить з Дніпра
– ріки,
Їх зметуть, мов ураганом,
українські козаки.
Бо на смерть, вогонь
і воду
Йдуть сміливо вояки…
Цвіт найкращого народу-
Українські козаки!
- Непереможним
є той народ, який так любить батьківський край.
- Пісню «Батьківський край» виконує
Штрикуль Ангеліна.
Батьківський край В. Слєпцов
Край любистку і м’яти,
І беріз білий стан,
Від ставочка до хати
Простелився туман.
Кіт дрімає на ганку,
Ще не чути птахів.
Я люблю на світанку
Слухать тишу полів.
Гляне сонечко ніжно,
І розтане туман,
Забіліє розкішно
У берізоньки стан.
Задухмяняться трави,
Кучерявіє гай.
Ти ні з ким не зрівняний,
Рідний батьківський край!
-
Непереможним є той народ, який так любить рідну мамину землю .
- Пісню «Мамина земля» виконує
Малісевич Ольга.
-
Непереможним є той народ, який береже традиції роду, символи добра і любові.
- Пісню «Батьківська хата» виконує
Радченко Анастасія.
Батьківська
хата
Мій безмежний краю,
Степовий розмаю,
Дорога, свята моя земля.
Калина і
м’ята, і батьківська хата,
Налиті сонцем
житнії поля.
Ти моя родина,
Доля тополина,
Лебедина вірності зоря.
Калина і
м’ята, і батьківська хата,
Налиті сонцем житнії поля.
Пісня колискова
Материнським словом
Лагідно до мене промовля.
Калина і
м’ята, і батьківська хата,
Налиті сонцем
житнії поля.
- Володимир
Слєпцов – поет-пісняр , хлібороб від діда-прадіда.
- Поет від землі і плуга.
- Від благоговійної краси
рідного краю і його працьовитих людей.
- Дитина села, він рано
відчув неповторність степового роздолля.
- Пізнав ціну хліба.
- Серцем прилучився до
народних традицій і одвічних цінностей, святих для селянина.
- І все це, звичайно ж,
вилилося в поетичних рядках.
«Вже липня початок …» /вірш у малюнках, Діхтенко Д./
- Бути хліборобом
Бути вічно закоханим У
безмежжя полів,
Жити вічним неспокоєм
Мені дід заповів.
Хліборобські традиції
Життєдайні, ясні,
Золотою пшеницею
Проростають в мені.
О, ви, ночі недоспані,
Творчий поклик думок!
Діамантові розсипи
Прохолодних зірок.
Невідомі галактики
Над полями, не в снах.
Вистачає романтики
Нам з тобою сповна!
Недописані повісті
Ми закінчимо в срок.
Став нам мірою совісті
Золотий колосок.
Ми залишим в історії
Свої чисті сліди.
Хліборобською долею
Гордимося завжди.
Не буде переводу
Допоки живемо на світі,
Ростиме жито на землі,
Цвістимуть біло картоплі-
Допоки живемо на світі.
Землі не буде переводу.
Не буде переводу й нам-
Вкраїнським дочкам і синам…
Бо хліборобського ми роду!
Доля
Не шукаю я кращої долі,-
В краю цім народився
і зріс.
Я люблю це оновлене поле,
Де проклав собі шлях плоскоріз.
Тут для творчості простір відкрився.
Нам природа уроки дає.
Я з цим полем навіки зріднився
І віддав йому серце своє.
Як тобою мені не гордиться,
Хліборобський не славить свій край?
Колосить золотава пшениця,
Обіцяючи щедрий врожай.
- А згодом поетичне слово
залунало піснею.
- Пісню
«Поле» виконує учитель музичного мистецтва, колишній калинянин Тур Олександр
Іванович.
- Люблю тебе…
- Скільки разів чуло
зоряне небо ці слова.
- Та кожного разу у
чиїхось грудях тривожно тріпотіло серце.
- Пісню
«Хмільне причастя» виконує Автомонова
Людмила.
- Перші кроки у написання віршів Володимир Слєпцов
зробив у 7 класі - надихнуло перше кохання, з яким згодом і пов’язав усе своє
життя.
-Тому чимало віршів
присвячено коханій дружині, одвічним людським цінностям та ідеалам.
- «На серці тривожно…» /вірш у малюнках, Маховський
Д./
Аби удвох- з тобою!
Аби з тобою буть, не в самоті,
Щоб зірка в небі зірку переймала,-
Нехай в твоєму і моїм житті
Розбиті посміхнуться всі дзеркала!
Вони пророчили журбу… Нехай
Гірчить трава у змові із зимою…
Нехай обернеться на пекло тихий рай:
Піду й туди! Аби удвох - з тобою!
-«У світлу ніч…» /вірш у малюнках, Рудич М./
З твоїм ім’ям
Чекай мене. Хоч скільки б я не йшов,
Нема доріг, яких би не осилив.
Самотнім я в житті оцім - ніщо.
Лише в тобі черпаю свої сили.
Поклич мене, й до тебе я прийду,
Здолаю всі бар’єри й перешкоди.
Хоч де не є- тебе я скрізь знайду,
Вогонь пройду і
скрижанілу воду.
Коли ти є,то сонце враз – ясне,
І серця трепет музикою лине.
Згадай мене… Чимдуж люби мене!
З твоїм ім’ям Я гори перекину.
-
«Побачення з юністю» /вірш у малюнках, Кравченко О./
Не відболій, не відридай…
Не відлети, не відійди,
Як дивний сон, а чи омана…
Ковток цілющої води
Подай душі моїй, кохана.
Вона горить. Вона – пала!
Так солодко
ридає,
І до твойого джерела
Набожно, ревно припадає.
В один зливаються потік
Остуди тінь і жару пломінь…
Не відболій мені повік!
Не відридай в моєму слові!
- Його вірші - це крила, що несуть добро людям, силою
літератури єднають їх, возвеличують, вливають сили, відлунюють у душах і через
них поспішають до майбутнього покоління.
- А ще вірші Володимира
Слєпцова стають піснями.
- Пісню
«Ясенове» виконує Кольвашенко Інна.
Зорінь
Хай в небі місяць-молодик куня,
Зорінь ясну не зможу розлюбити.
Тривожить біг гривастого коня
І піснею підковане копито.
У повені глибокої трави
Не буде, знаю, злого духу й смути.
Тут кожна стежка вруниться: «Живи!»-
І поспіша до Орчика й Славути.
Де молодіє посивіла
в‘янь,
І верби в хоровод стають вітасті,
Мчить навпростець розгнузданий гривань,
Щоб у ромашках приголубить щастя.
Щоб зберегти в душі ясну зорінь,
Радіти, мліти й серцем всім любити…
О біг коня… О поступ поколінь…
Стою на цій землі, щоб вічно жити
- Володимир
Анатолійович говорив: «Належу до тих поетів, які вважають: якщо вірші подобаються
читачам, то продовжую працювати і далі. Так народжуються й пісні. Працюю з
композиторами Олексієм Чухраєм, Володимиром Раковським.»
- На одній із
зустрічей він побажав, щоб люди були
щасливі, радісні від того, що у них є
хороші друзі.
- Отже, Володимир
Слєпцов, мабуть , щаслива людина, якщо написав таку пісню.
- Пісню
«Дружба». Виконує учитель історії Сергій Васильович Баран.
- Талант до
таланту горнеться. Дружба, співпраця із
творчими людьми стали дуже плідними.
- Олексій
Чухрай, Володимир Раковський -
композитори, які дали віршам Володимира Слєпцова пісенні крила.
Маестро
( Олексію Чухраю)
Пісенний політ благородний
Чарує і людство, і час.
Заслужений, справді народний
Тепер композитор у нас.
- Володимир
Тарасенко, Раїса Кириченко…
Поети живуть серед нас
( Посвята Володимиру Тарасенку )
…Твоє слово, як
совісті міра,
І ліричне, й
тверде, ніби сталь.
І невтомно звучить
твоя ліра,
Розганяючи сум і
печаль.
Не боявсь ти
дістати куплетом
Бюрократів і хамів
не раз.
Ох, непросто як
бути поетом
У цинічний
розбурханий час.
Твої вірші, як
блиск еполетів,
Не померкнуть
ніколи в імлі.
І допоки із нами
поети –
Будуть правда і
честь на землі!
Із зб. « Корені
роду»
Одкровення
(
Раїсі Кириченко )
Де лелеки на простій селянській хаті
Повесні гніздо затишне в’ють,
У земній родилась благодаті,
В
рідному Полтавському краю.
У
колиску мама клала чебреці,
На зорі купала доню в озерці.
Пісня солов’їна, росяні поля,
Доля тополина – пращурів земля.
Я
тополя, я верба, ясна калина,
Що корінням у землицю пророста.
Я – твоя троянда, Україно,
Непокірна, горда і проста.
-
Палітра творчості Володимира Слєпцова багатогранна,
йому однаково добре вдаються поетичні й прозові речі, публіцистика.
-
Своїх палких
шанувальників мають його гуморески й дитячі вірші.
-
А для дітей
писати ох як нелегко.
Хоробрий Петрусь
У дворі хваливсь Петрусь:
-Я нікого не боюсь!
Я двобій би в тигра виграв.
Жаль, що в нас немає тигрів,
А то я б їм показав!..
Не страшний мені й удав,
І на Нілі крокодила
Переміг би я в півсили.
Оля Петрику гука:
- Прожени он гусака!
- Жаль, не можу я прогнати,
Бо вже мама кличе в хату.
Невдала риболовля
-Чом засмучений, Сергійку,
Де ти був і що робив?
-Я ловив сьогодні рибку
І акваріум розбив!
Окраєць
Маленька Оксанка вередує за столом.
-Матусю, таточку, рідненькі, я зовсім-зовсім не хочу
їсти.
Тато кладе перед Оксанкою запашний окраєць хліба.
-Ось , доню , це окрайчик від зайчика.
Оксанка відкусила маленький шматочок і поклала окраєць на стіл.
-Донечко, а що мені зайчику передати?- запитує тато.
-Передай йому , таточку, хай купить мені шоколадку!
Розумна кізка
-Що робить?- пита Наташа:
-З’їла зошит кізка наша.
-Скажем мамі по секрету:
-Буде молоко в пакетах!
-
На уроках літератури рідного краю учні нашої школи
знайомилися із творчістю Володимира Анатолійовича Слєпцова.
-
І кожен клас
знаходив для себе цікаве, бачив життя через призму поглядів поета.
-Слово учителю української мови та літератури
Степаненко Л.Г.
- Слово учителю української мови та
літератури Дембіцькій Л.М.
- Поскільки я уже закінчую навчання в школі,
то вподобала ці поетичні рядки. «Літо танцює з каштанами вальс» /вірш у
малюнках Жигилій Ю./
-Коли познайомилася
із творами Володимира Слєпцова, і сама написала ці рядки:
Хворост Анастасія
Я з Вами
познайомилась зненацька,
Лиш книгу Вашу в
руки узяла.
Й потрапила у світ,
де завжди казка,
У світ, де зовсім
не буває зла.
Ви пробудили у душі
дитячій
Любов до весен і до
їх пісень,
І до степів
безмежних і гарячих,
Що нам дарують
хліба на щодень.
Ви сієте добро в
моєму серці,
Неначе в ниву –
золоте зерно.
Й коли печаль
вповза в душі озерце,
Пригадую я ваших
слів тепло.
-
А
шестикласникам припали до вподоби акровірші.
-
Акровірші із збірки « Польова знахідка»
-
Любі
друзі, прошу тиші-
-
Почитаєм акровірші.
-
Я скажу
вам для початку:
Акровірші
– це загадки.
-
А
розгадку щоб знайти,
Прочитай
уважно ти
Перші
літери від слів
На
початку всіх рядків.
-
А із
них потрібне слово
Ти
складеш обов’язково.
Х завжди буде він у хаті
Лежать у будні і на святі
І слать нам пахощі свої,
Бо з ним – добробут у сім’ї.
Всюди, де її знаходять,
Огороди добре родять.
Дай її землиці, дай,
А тоді збирай врожай.
Коли обрій сонцем розцвітає,
Вас вона в садочку привітає
І росою щедрою проллється,
Тепло, як малятко, усміхнеться.
Кожному вона несе любов,
А на свята їх дарують знов.
Сплять у ньому сонні зорі,
Тут – бо скрізь води доволі.
А як ранок завітає –
Він прокинеться, засяє,
Озирнеться і повсюди
Карасів будити буде.
Сивий він, його багато,
Накриває сад і хату.
І поля, ліси та луг,
Гори вже його довкруг.
Як в саду багато цвіту,
Буде ще й хороше літо,
Лист від спраги не змарніє, -
У гіллі воно дозріє.
Коло дерева впаде
Ой і гарне, й молоде.
-
Цей
акровірш ми склали на уроці літератури рідного краю для Володимира Слєпцова.
Дім і річка, ліс і гай,
Ясне сонце, сад-розмай,
Квіти, трави і поля –
Україна це моя!
Є про все у віршах Ваших.
Мабуть, краще і не скажеш.
Отже, Вам «спасибі» наше!
-
Дякуємо
письменнику за його творчість.
-
Дякуємо
учасникам.
-
Дякуємо усім присутнім за увагу.
