а.михайленко. живі камінчики from Людмила Дембіцька
Тема: Літературні казки. Урок
літератури рідного краю. А.Г.Михайленко. Збірка «Живі камінчики»
Мета: продовжувати знайомити учнів із
поняттям «література рідного краю»
;
учити зв’язно висловлювати думки ,
створювати асоціації;
розвивати образне мислення учнів,
навички виразного читання;
познайомити з епізодами життєвого і творчого
шляху письменника-земляка Анатолія Михайленка, із змістом його збірки «Живі
камінчики»;
виховувати любов до рідного краю,
бережне ставлення до природи, відповідальність за власні вчинки та за тих, хто
тебе оточує.
Тип уроку: урок засвоєння знань
(урок літератури рідного краю).
Обладнання: мультимедійна презентація «Літературні казки. Анатолій Михайленко. Збірка «Живі камінчики»,
книжкова виставка.
Хід
уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Підготовка до сприймання матеріалу.
Діалог
(між учителем і учнем):
- Де найкраще місце на землі ?
- Земля там найкраща , де родився
ти .
Виростай , дитино , й пам’ятай :
Батьківщина - то найкращий край!
(Д.Павличко )
- Що таке Батьківщина ?
- За віконцем калина , тиха казка
бабусі ,
Ніжна пісня матусі , дужі руки у
тата ,
Під тополями хата , під вербою
криниця ,
В чистім полі пшениця .
Ось що таке Батьківщина !
(П . Бондарчук)
/Слайд №1/
Батьківщина - це
земля, на якій ти живеш, де народився і твій дід , і твій батько, і всі ми. Це
Україна, вужче поняття - Полтавщина. Щедра талантами ця благословенна земля.
-Кого з письменників
рідного краю можете назвати?
Багатий на таланти
наш співучий край. І любити ми його повинні всім серцем, як наш земляк Іван
Цюпа:
/Говорить
учень від імені письменника /
/Слайд №2/
«Полтавщино, мій рідний
краю, моя вишнева сторона! Ти моя пшенично-житня купіль, колиска мого дитинства.
Під твоїм блакитним небом я народився і зростав серед зелених та жовтогарячих
піль, серед жайворонкових пісень і медового запаху гречок. Багато у нас родючої
землі і шовкового неба. Та кожному найкраща та земля, на якій народився, найпрекрасніше
в світі небо, під яким виростав, зацілований сонцем, вмитий теплими дощами,
зачарований вечірніми зорями.
Я люблю тебе, мій
рідний краю, за твою старовину і новітність, за твою дивну красу.» (З кн.
«Краяни»)
/Слайд №3/
-
Рідний край викохав і нашого земляка Анатолія Григоровича Михайленка, відомого
українського письменника, журналіста. Саме тут, у Карлівському районі, в селі
Максимівці проходило його дитинство, юнацькі роки. Саме тут, у районній газеті,
він почав друкувати твори.
-
Сьогодні ми познайомимось із його творчістю.
-
Оголошення теми і мети уроку.
/Слайд№4/
-
Робота над темою.
/ Огляд книжкової
виставки /
/Слайд №5 - 6/
-
Розповідь учителя про найважливіші моменти з життя письменника.
/Використати
матеріал: «Спроба автобіографії», «Спогади…» та ін../
Спроба автобіографії
Михайленко Анатолій
Григорович. Народився 1939 року в селі Володимирівка (Комуна) на Полтавщині в
родині колгоспників. Батько повернувся з фронту поранений і від ран помер.
Писати мріяв з
дитинства, у 6-10 класах понаписував чимало оповідань, вірші друкував у
райгазеті. Стихія малювати словом безроздільно володіла мною. Сюжетами «оповідань»
були розповіді фронтовиків: батька, вчителя фізкультури, інших односельчан.
Шкільні зошити з «оповіданнями» надсилав у видавництва. Найбільшою гордістю
було, коли з одного видавництва цілком серйозно відповіли: «Очевидно, ви були на фронті в перші, найбільш
трагічні дні, тому у ваших творах переважають «трагічні мотиви відступу…» А
авторові в перші місяці війни не було й трьох років.
Що не кажіть, а така
відповідь спонукала й надалі писати. Адже повірили, що я бачив війну і зумів щось
відобразити словом.
Та шлях до красного
письменства ще був довгий і тернистий. Після семи класів навчався у восьмому
сусіднього, за десять кілометрів, села Варварівки. За час дороги з школи додому
подумки складав сюжети оповідань, повістей і писав, писав…
Потім - факультет
журналістики Київського університету і серйозне усвідомлення того, як багато
треба вчитися і знати, щоб написати художній твір.
Після закінчення навчання
- кипуча робота в пресі: газети «Київський комсомолець», яка згодом переросла
на «Молоду гвардію», «Молодь України». Молодого нарисовця помітив Василь
Григорович Большак і запросив у журнал «Україна», який тоді редагував. Весь
віддавався журналістиці, багато їздив по країні.
-
Фоторепортаж.
/Слайди №7 - 16/
-
Спогади про письменника його однокласниці О.В.Шматченко.
Михайленко Анатолій Григорович народився 22квітня 1939 року в с. Володимирівці
Карлівського району Полтавської області в сім’ї колгоспників. Був другою дитиною. Дитинство
пройшло серед мальовничої української природи. Низенькі біленькі хати ховалися
у вишневих садках, а рівними стежками пастухи гнали корів до водопою.
Діти того часу багато допомагали не тільки вдома батькам, а й колгоспу:
прополювали пар, збирали довгоносиків на плантаціях цукрового буряка, а за це
одержували жовту макуху. Це були важкі повоєнні роки.
У 1946 році пішов Анатолій до школи. Навчався у звичайній сільській хатині,
у якій взимку на стінах, дошці і підлозі виступав іній. Але було велике бажання
до навчання, тому закінчив 7 класів із похвальним листом. На той час це давало
змогу вступати до середніх спеціальних закладів без екзаменів. Анатолій здав
документи до будівельного технікуму, але перед самим початком навчального року
забрав їх і пішов навчатися у Варварівську середню школу. Доводилося в будь-яку негоду долати віддаль у 10 км, але жадоба до
навчання перемогла. Він закінчив середню школу із золотою медаллю і вступив до
Київського державного університету, на відділ журналістики, який успішно
закінчив.
Спроби писати з’явилися в дуже ранньому віці. Уже навчаючись у 5 класі,
Анатолій писав оповідання про шкільне життя. Потім надсилав свої твори до
районної газети. Перші спроби виявилися невдалими, були сумніви, розчарування,
але писав і писав. Наполегливість перемогла - і Анатолій Михайленко став
письменником.
Часто приїздив у своє рідне село, щоб схилити посивілу голову над могилами
батьків Батько помер у 1961 р. , а мати - у 1969 р.)
Приходив до рідної хати, яка дивиться вікнами в землю, і говорив:
«Найбільше я боюся, що колись приїду, а хатини не буде тієї, у якій слухав
колискові пісні матері-трудівниці, доброї, лагідної, сильної».
А ще говорив Анатолій Григорович: «Важке було у нас дитинство, бідне, але
яке ж воно хороше, бо ми росли добрими і трудолюбивими.»
-
Гра «Портрет - дзеркало душі митця»/ учні, дивлячись на фото письменника,
розказують, яким уявляють його як людину/.
ІІІ. Актуалізація опорних знань:
Який твір ми
називаємо казкою?
Які ознаки казки ?
Які казки називаємо літературними
?
ІV. Робота над літературними
казками
А.Г.Михайленка. Збірка «Живі
камінчики». -К., Веселка», 1987.
/Слайд №17/
Робота над казкою «Хлопчик, який
хотів бути метеликом».
/Слайди №18 - 20/
Розповідь казки
учнями-казкарями (які прочитали твір заздалегідь) за планом :
/Слайд №21/
1.«Ми сиділи з Олежком у траві
над озером…».
2.«Хочу бути метеликом, у нього
жодних турбот, літай собі, бався»,- промовив Олежко.
3.Олежко - метелик.
4.«Не хочу бути метеликом. Навіть
горобець може скривдити».
5.«Коли вже кимось бути, то краще
птахом».
6.«Олежко й сам не помітив, коли
перекинувся на кота».
7.«Олежко раптом відмовився стати
Піратом і знову став хлопчиком».
Висновок зачитує
учитель:
«У всіх є свої
клопоти, але найбільше - в людини, бо вона мусить знати і мову барвистого
метелика, і мову Кузі-кота, і Пірата-собаки , і всіх-усіх своїх сусідів на
землі».
-
Найкраще бути звичайними хлопчиками, - серйозно сказав Олежко.
-
Бо тільки людина може захистити від кривди.
Бесіда:
-
Скільки разів перетворювався хлопчик і у кого? (Тричі. Був метеликом,
птахом, котом).
-
Що спільного у побудові народної казки і цієї літературної? (Казкам
властиві повтори подій. У казці «Мудра дівчина» пан тричі дає Марусі непосильні
завдання, у казці «Названий батько» три брати, вони тричі сватаються і гуляють
весілля. Взагалі число «3» дуже поширене в казках).
-
Яка основна думка казки про хлопчика? (Вона криється в останніх реченнях).
-
Чим сподобалася вам ця казка?
-
Чому вона вчить?
-
Складіть усно твір-міркування «Тільки людина захистить від кривди».
-
Поставте запитання головному герою казки.
Робота над казкою «Каченя, яке не
вміло літати».
/Слайди №22 - 23/
-
Самостійне читання учнями казки
-
Складання плану до змісту:
/Слайд №24/
1.Жадібне каченя залишає свою сім’ю.
2.Великий страх жити одному.
3.У новій сім’ї.
4.Турбота Старої Качки про
приблуду.
5.Гірка розплата.
Бесіда:
-
Яка тема казки? (Розповідь про жадібне й ледаче Каченя).
-
Чому вчить цей твір?
-
Чи хотіли б ви бути схожими на це Каченя?
-
Чому?
-
Складіть асоціативну картинку «Я - каченя».
Робота над казкою «Живі
камінчики».
/Слайд №25/
-
Виразне читання казки ланцюжком.
-
Усне малювання.
-
Створення сенкана до слів «море» та «камінчик».
Бесіда:
-
Чому камінчики втратили свою красу?
-
Чи добре зробив Олежко, що відвіз камінці до моря?
-
Який висновок зробимо? (Кожному мила своя сторона).
V. Підсумок уроку.
-
Любові до рідного краю, доброти, співпереживанню вчать нас твори Анатолія
Михайленка. Читаючи їх, ви будете повертатись до рідних місць, милуватись
чарівною природою нашої землі, учитиметесь помічати добро і зло, щоб мати
велике, щире, добре серце.
VІ. Завдання додому: написати лист
до одного з героїв казок А. Михайленка.
